В Одесі збираються подолати пил за допомогою бетону

Одеса, безумовно – столиця гумору і, звичайно ж, нестандартних рішень. Так, для боротьби з пилом в Одесі збираються використовувати бетон, який, через безглузду випадковість, сам є одним з джерел пилу. Але давайте про все докладніше.

Депутат Одеської міської ради Петро Петрович Іонов зареєстрував проект “місто без пилу” з кошторисом майже в 5 мільйонів гривень, суть якого в тому, щоб закрити відкриті ділянки ґрунту навколо зростаючих в Одесі дерев бетонними гратами.

“В історичному центрі Одеси виростає більш, ніж 3 000 дерев. Кожне дерево оточене відкритою ділянкою грунту, що в сукупності становить більше 10 000 м² відкритого грунту в центрі міста. Дані ділянки ґрунту є постійним і безперебійним джерелом поширення пилу в центрі міста.” – йдеться в описі проекту. “У разі використання металевих, чавунних решіток – з високою ймовірністю вони будуть демонтовані сталкерамі для подальшої здачі на металобрухт.”

Ознайомившись з даним проектом, у нас відразу виникло два питання: 1. Чи дійсно це буде захист від пилу. 2. Наскільки велика різниця в ціні між бетонними та чавунними гратами.

Щоб розібратися з першим питанням, ми проконсультувалися з київським екологом Володимиром Борейко.

– Так, безумовно відкриті ділянки ґрунту – це джерело пилу. Як і асфальт. Як і бетон. Як і люди, до речі. Море, між іншим, також джерело пилу – чому б одеситам не накрити море? – сміється Володимир. – Так, в Європі дійсно поширена практика накривання відкритих ділянок грунту навколо дерев. Але. Це робиться для захисту самих дерев, решітка закриває грунт і перешкоджає його ущільненню. Решітка при цьому повинна бути металевою, оскільки бетон може забирати на себе вологу і не зовсім зрозуміло наскільки він буде заважати дихати кореневій системі дерева.
– Чи можна сказати, що завдяки гратам (чи то бетонним, чи то чавунним), пилу в місті буде менше?
– Ні, це смішно. До захисту від пилу це взагалі не має ніякого відношення. А в разі, якщо поставити бетонні грати, це зробить тільки гірше дереву.

Щож, тепер перейдемо до питання другого. У кошторисі, зазначеного в проекті, зазначено 3086 бетонних решіток вартістю 800 гривень за штуку. Як нас проконсультував фахівець із залізобетонних конструкцій Микола, тут складно що-небудь сказати, оскільки невідомі розміри, марка бетону і ще купа нюансів. Але подібна решітка дійсно може стільки коштувати.

Що ж стосується того, наскільки дорожче було б поставити чавунну решітку, ми обдзвонили постачальників і виробників даних виробів і з’ясували, що хоч ціни і дуже відрізняються, але добротні решітки, зроблені під необхідний розмір, та ще й в такої немаленької кількості, цілком могли б обійтися в 80-120 євро за штуку. Це 2400 – 3600 гривень.

– Чи варто побоюватися того, що решітки вкрадуть?
– Ну по-перше, вони досить важкі, понад сто кілограмів кожна. – Відповідає нам Олександр, інженер-конструктор ливарного заводу, – По-друге, при виготовленні подібного вироба прийнято враховувати фактор вандалізму, а тому робиться кріплення, яке дуже непросто зламати.

Отже, з одного боку – бетонна решітка дешевше. З іншого – вона не те що не є необхідною, вона навіть недаремна, а скоріше шкідлива. І в даному питанні варто було б поставити меншу кількість, але чавунних решіток. Або виділити більш велику суму грошей.

На цьому ми хотіли і закінчити наше розслідування, але … 3086 штук решіток. Адже їх треба встановити, чи не так? Вірно. Скільки при такому обсязі роботи коштувала б установка? У бюджеті проекту вказана сума – 300 гривень за штуку. І це практично так, в тому випадку, якщо встановлювати штук десять. У разі ж настільки оптового замовлення, повторимо – 3 086 штук, як нас проконсультувала одна київська будівельна фірма, установка обійшлася б в середньому 100 гривень за одну решітку. Математика – 3086 х 300 = 925 800 гривень. 3086 х 100 = 308 600 гривень. 925 800 – 308 600 = 617 200 гривень.

Віктор Сокуренко

Залишити відповідь